посталий

ПОСТА́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до поста́ти¹.

Хай підводиться люд, поминаючи біль за собою, У тверезість, народжену з виру мільйонів нестям, Що спаде на країну, посталу з шаленого бою (В. Коротич).

Значення в інших словниках

1. посталий — поста́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. посталий — [посталией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. посталий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до постати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посталий — ПОСТА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поста́ти¹.  Словник української мови в 11 томах