постогнувати

ПОСТО́ГНУВАТИ, ую, уєш, недок.

Стогнати стиха час від часу.

Хвора жінка важко дихала і стиха постогнувала (М. Коцюбинський);

Ранені в руки та голови сиділи під будами, оббризкані власною кров'ю, і, постогнуючи, чекали допомоги (Мирослав Ірчан);

Мати прокинулась. Спираючись на лікоть і постогнуючи від ревматичного болю, звелася і сіла в ліжку (Ірина Вільде);

* Образно. Старий розмальований дерев'яний ослін, наскрізь продірявлений шашелем, аж постогнує під вагою доброго десятка чоловіків, які тісно усілись і димлять самокрутками (В. Логвиненко);

Вітер завива понад річкою, постогнує тихо верба (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. постогнувати — посто́гнувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. постогнувати — -ую, -уєш, недок. Стогнати стиха час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постогнувати — ПОСТО́ГНУВАТИ, ую, уєш, недок. Стогнати стиха час від часу. Хвора жінка важко дихала і стиха постогнувала (Коцюб., І, 1955, 345); Ранені в руки та голови сиділи під будами, оббризкані власною кров’ю, і, постогнуючи, чекали допомоги (Ірчан, II, 1958...  Словник української мови в 11 томах
4. постогнувати — Посто́гнувати, -ную, -єш гл. Стонать, охать. Пішов, постогнує. Черк. у.  Словник української мови Грінченка