постоювати
ПОСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм.
Раз у раз зупинятися й стояти якийсь час.
– Три пси! цу-цу! Наперед турми один, а два по боках, а я ззаду. Іду та й постоюю (І. Франко);
Вона майже з півроку не була в місті, й воно її так тепер оголомшило з своїм барвним багатством вистав, усяких барвних матерій, черевиків, хусток, скла, посудини прорізного роду й сорту, що вона, мов заворожена, постоювала перед усім тим, потопаючи в міркуванні з подиву (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)