Словник української мови у 20 томах

постояльне

ПОСТОЯ́ЛЬНЕ, ого, с.

Обов'язок, який повинні виконувати громадяни для задоволення державних або місцевих громадських потреб; постійна повинність.

– Я ж ще плачу постояльне у поміч бідним (Г. Квітка-Основ'яненко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. постояльне — Постоя́льне, -ного с. Постойная повинность. Я ж іще плачу й постояльне у поміч, бідним. Кв.  Словник української мови Грінченка