постояльне
ПОСТОЯ́ЛЬНЕ, ого, с.
Обов'язок, який повинні виконувати громадяни для задоволення державних або місцевих громадських потреб; постійна повинність.
– Я ж ще плачу постояльне у поміч бідним (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постояльне — Постоя́льне, -ного с. Постойная повинность. Я ж іще плачу й постояльне у поміч, бідним. Кв. Словник української мови Грінченка