постукотіти
ПОСТУКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
Підсил. до посту́кати.
Як стихло трохи, Соня раптом постукотіла олівцем по столу (А. Головко);
Не встигла Тамара доторкнутися пальцями до дверей і злегенька постукотіти, як з кімнати почувся голос (А. Хижняк);
// Піти, поїхати із стукотом, викликаючи стукіт.
– Добрий вечір, – відказала [дівчина] приємним співучим голосом і швидко постукотіла каблучками по коридору (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)