поступування
ПОСТУПУВА́ННЯ, я, с.
1. рідко. Те саме, що по́ступ.
Сьогодні у Польщі відбуваються події величезної політичної ваги, які визначають дальше поступування країни до встановлення справедливого соціального ладу (М. Рильський);
Горький .. надавав особливої ваги ролі особи в історичному поступуванні людства (з наук. літ.).
2. діал. Поведінка, поводження.
Тілько того можна вважати розумним чоловіком, хто добрими ділами, працею і чесним поступуванням здобуває собі вічну надгороду і добру пам'ять у людей по смерті (І. Франко);
Підлий трус [боягуз] махнув, зрікаючися відповіді, рукою і замість усього почав оправдувати своє негідне поступування (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)