поступування
ПОСТУПУВА́ННЯ, я, с.
1. рідко. Те саме, що по́ступ.
Сьогодні у Польщі відбуваються події величезної політичної ваги, які визначають дальше поступування країни до встановлення справедливого соціального ладу і разом з тим ще більше покріпляють дружбу польського народу з народами Радянського Союзу (Рильський, III, 1955, 320);
Горький.. надавав особливої ваги ролі особи в історичному поступуванні людства (Рад. літ-во, 2, 1971, 14).
2. діал. Поведінка, поводження.
Тілько того можна вважати розумним чоловіком, хто добрими ділами, працею і чесним поступуванням здобуває собі вічну надгороду і добру пам’ять у людей по смерті (Фр., IV, 1950, 140);
Підлий трус [боягуз] махнув, зрікаючися відповіді, рукою і замість усього почав оправдувати своє негідне поступування (Коб., II, 1956, 318).
Словник української мови (СУМ-11)