Словник української мови у 20 томах

постібати

ПОСТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм.

Прошити наскрізь, поклавши між підкладкою й ве́рхом шар вати, ватину і т. ін.

Постібати ковдру;

// Після викроювання накласти стібки; прошити.

Порізавши тканину, мати постібала краї.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. постібати — Постіба́ти, -ба́ю, -єш гл. Постегать.  Словник української мови Грінченка