постільці
ПОСТІЛЬЦІ́, і́в, мн. (одн. постіле́ць, льця́, ч.), заст.
Зменш.-пестл. до постоли́.
Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (С. Руданський);
Постільці на ногах [у діда] ніби є, ніби нема, в усякім разі, такі, взуваючи котрі, гуцул каже: “О, відей [мабуть], за рік постоли треба буде” (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)