постільці
ПОСТІЛЬЦІ́, і́в, мн. (одн. постіле́ць, льця́, ч.), заст. Зменш.-пестл. до постоли́.
Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (Рудан., Тв., 1959, 218);
Постільці на ногах [у діда] ніби є, ніби нема, в усякім разі, такі, взуваючи котрі, гуцул каже: «О, відей [відай], за рік постоли треба буде» (Хотк., II, 1966, 358).
Словник української мови (СУМ-11)