1. Словник української мови в 11 томах

постільці

ПОСТІЛЬЦІ́, і́в, мн. (одн. постіле́ць, льця́, ч.), заст. Зменш.-пестл. до постоли́.

Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (Рудан., Тв., 1959, 218);

Постільці на ногах [у діда] ніби є, ніби нема, в усякім разі, такі, взуваючи котрі, гуцул каже: «О, відей [відай], за рік постоли треба буде» (Хотк., II, 1966, 358).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постільці — -ів, мн. (одн. постілець, -льця, ч.), заст. Зменш.-пестл. до постоли. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. постільці — ПОСТІЛЬЦІ́, і́в, мн. (одн. постіле́ць, льця́, ч.), заст. Зменш.-пестл. до постоли́. Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (С. Словник української мови у 20 томах