постільці
ПОСТІЛЬЦІ́, і́в, мн. (одн. постіле́ць, льця́, ч.), заст.
Зменш.-пестл. до постоли́.
Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (С. Руданський);
Постільці на ногах [у діда] ніби є, ніби нема, в усякім разі, такі, взуваючи котрі, гуцул каже: “О, відей [мабуть], за рік постоли треба буде” (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постільці — -ів, мн. (одн. постілець, -льця, ч.), заст. Зменш.-пестл. до постоли. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постільці — ПОСТІЛЬЦІ́, і́в, мн. (одн. постіле́ць, льця́, ч.), заст. Зменш.-пестл. до постоли́. Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах