посуд
ПО́СУД, у, ч.
1. збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння.
Кругом стін на полицях блищав золотий та срібний посуд (І. Нечуй-Левицький);
На столі – дорогий посуд, наїдки й напитки (С. Васильченко).
2. збірн. Порожнисті вироби зі скла, признач. для зберігання хімічних речовин, ліків і т. ін.
Крізь скляні дверцята шаф .. видно було, що посуду та приладів на полицях не так уже й багато (Ю. Шовкопляс);
Посуд, в якому виготовляли розчини отрутохімікатів, після закінчення роботи слід старанно вимити і повернути для зберігання в отрутосховище (з наук. літ.).
3. рідко. Те саме, що посу́дина 1.
– На водохреща треба піти з чистим глечиком по воду, налити посуд по самі вінця (М. Стельмах).
(1) Філігра́нний по́суд – посуд, оздоблений скляними кольоровими нитками, що містяться всередині скляної маси.
Виставка філігранного посуду.
Словник української мови (СУМ-20)