посудина
ПОСУ́ДИНА, и, ж.
1. Виріб з глини, скла, металу тощо, який використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів.
Отсе, коли прийшов з посудиною, щоб купити до хазяйства на скільки треба горілки, та хоч трохи заслухайся або задивись, то й не доллє [москаль] повної міри (Г. Квітка-Основ'яненко);
Параска люто копнула масницю ногою, так, що посудина з лускотом покотилася геть у сіни (І. Франко);
Вони їли заклопотано, поспішно, не зводячи очей з своєї посудини (Олесь Досвітній);
Катря підносить до уст відро і довго, насолодно [з насолодою] тягне з живодайної посудини (Я. Качура);
// збірн., рідко. Про сукупність таких виробів, використовуваних у господарстві; начиння.
Джепар дрімав коло печі, завішаної блискучою посудиною (М. Коцюбинський);
Мати засунула в жар страву, прийнялась перемивати посудину, підмітати хату (Панас Мирний).
2. Порожнистий виріб із скла, признач. для зберігання хімічних речовин, ліків і т. ін.
[Журавель:] А ось і ми. Здоров, Ваню! Ого, лабораторія збільшилась аж на дві посудини!.. (І. Микитенко).
3. розм. Судно, човен, корабель і т. ін.
Весла без діла лежали в кочетах, бо посудину несло водою і без того надто хутко (П. Панч);
Хотів би Сашко, звичайно, бути моряком далекого плавання – щоб плавати доброю посудиною в заморські краї, по морях і океанах цілого світу (Ю. Смолич).
△ (1) Сполу́чені посу́дини, фіз. – парні порожнисті вироби з скла, з'єднані між собою у нижній частині, причому налита в них рідина завжди встановлюється на однаковому рівні.
У кофейнику і в трубці носика, як і в будь-яких сполучених посудинах, рідина повинна стояти на однаковому рівні, незважаючи на те, що рідина у носику важить значно менше, ніж у самому кофейнику (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)