посхиляти

ПОСХИЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте, док., що.

Схилити, похилити (голови, чола і т. ін.) (про всіх або багатьох).

Старці з синіми носами одразу збіднились, посмирнішали, позгорблювались, посхиляли спини й голови (І. Нечуй-Левицький);

Утомивсь поет від праці, Третій день лежить в недузі, Слухачі навколо нього Посхиляли чола в тузі (Леся Українка);

Гей, червоні коні на припоні Посхиляли голови низько (В. Еллан-Блакитний);

// Опустити (гілля, віти і т. ін.) (про рослини).

Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над уликами (І. Нечуй-Левицький);

На низах кущі темно-зеленої калини посхиляли віти додолу (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. посхиляти — посхиля́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посхиляти — -яємо, -яєте, док., перех. Схилити, похилити (голови, чола і т. ін.) (про всіх чи багатьох). || Спустити додолу (гілля, віти і т. ін.) (про рослини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посхиляти — Посхиля́ти, -ля́ю, -ля́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. посхиляти — ПОСХИЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте, док., перех. Схилити, похилити (голови, чола і т. ін.) (про всіх або багатьох). Старці з синіми носами одразу збіднились, посмирнішали, позгорблювались, посхиляли спини й голови (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. посхиляти — Посхиля́ти, -ля́ю, -єш гл. Нагнуть, склонить (во множествѣ). Ой у рути верхи крути, піду посхиляю. Мет. 116. Ой у лісі на горісі, там гадини гніздо звили, головоньки посхиляли. Чуб. V. 915.  Словник української мови Грінченка