посіпати
ПОСІ́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що і без прям. дод.
Сіпати якийсь час, сіпнути декілька разів.
Знову входить Міла .. Посіпавши замкнуті двері № 41, підходить до Гіти (І. Кочерга);
Загнав [Йонька] у хлівець [конячку], обмацав копита, зазирнув у зуби, провів долонею по ребрах, посіпав сюди-туди і зостався задоволений (Григорій Тютюнник);
// перен. Завдати турбот, клопоту і т. ін.
Між люди! у справжнє життя! Хай воно тебе посіпає, хай зачіпає, – отоді може і вийде що, як не звихнеться сила, як не запліснявіє серце!.. (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)