потакайло
ПОТАКА́ЙЛО, а, ч. і с., розм., заст.
Той, хто завжди усім потакає.
Се чоловік потакайло (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)ПОТАКА́ЙЛО, а, ч. і с., розм., заст.
Той, хто завжди усім потакає.
Се чоловік потакайло (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)