потакайло —
потака́йло іменник чоловічого або середнього роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
потакайло —
див. підлабузник; покірний; слабодухий
Словник синонімів Вусика
потакайло —
-а, ч. і с., розм., заст. Той, хто завжди усім потакає.
Великий тлумачний словник сучасної мови
потакайло —
ПОТАКА́ЙЛО, а, ч. і с., розм., заст. Той, хто завжди усім потакає. Се чоловік потакайло (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
потакайло —
ПОТАКА́ЙЛО, а, ч. і с., розм., заст. Той, хто завжди усім потакає. Се чоловік потакайло (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах