потакайло
ПОТАКА́ЙЛО, а, ч. і с., розм., заст. Той, хто завжди усім потакає.
Се чоловік потакайло (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)ПОТАКА́ЙЛО, а, ч. і с., розм., заст. Той, хто завжди усім потакає.
Се чоловік потакайло (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)