потахати
ПОТАХА́ТИ, а́є, недок., ПОТА́ХНУТИ, не, док., діал.
Зменшуватися.
В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає (Сл. Б. Грінченка);
// Стухати (про пухлину).
Проспавшися, почув [чоловік], що біль в нозі зменшився і пухлина потахає (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)