потверезу
ПОТВЕ́РЕЗУ, присл., діал.
У тверезому стані.
На другий день ми пішли до його уже потверезу і балакали (Сл. Б. Грінченка);
І що за пляшкою придбали їх батьки, – Вони [теперішні людці] потве́резу протринькали і на́тще (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)