потвердішати
ПОТВЕРДІ́ШАТИ, ає, док.
1. Док. до тверді́шати.
Їжакувате обличчя Безбородька ще більше відстовбурчилося, мовби на ньому потвердішала щетина (М. Стельмах).
2. перен. Стати стійкішим, рішучішим; укріпитися в переконаннях.
– Народ тепер здорово потвердішав! (Остап Вишня);
// Набрати рішучішого виразу або інтонації (про обличчя, голос тощо).
Він вибрався на полудрабок, зручніше вмостився, а з його очей струсилась п'янкувата посмішечка, – вони одразу потвердішали і причаїли в кутках іронічну озлобленість (М. Стельмах).
3. перен. Стати суворішим, менш чуйним (про вдачу).
Словник української мови (СУМ-20)