потвердішати

ПОТВЕРДІ́ШАТИ, ає, док.

1. Док. до тверді́шати.

Їжакувате обличчя Безбородька ще більше відстовбурчилося, мовби на ньому потвердішала щетина (Стельмах, І, 1962, 150).

2. перен. Стати стійкішим, рішучішим; укріпитися в переконаннях.

— Народ тепер здорово потвердішав! (Вишня, І, 1956, 394);

// Набрати рішучішого виразу або інтонації (про обличчя, голос тощо).

Він вибрався на полудрабок, зручніше вмостився, а з його очей струсилась п’янкувата посмішечка, — вони одразу потвердішали і причаїли в кутках іронічну озлобленість (Стельмах, Правда.., 1961, 358).

3. перен. Стати суворішим, менш чуйним (про вдачу).

Значення в інших словниках

1. потвердішати — потверді́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потвердішати — -ає, док. 1》 Док. до твердішати. 2》 перен. Стати стійкішим, рішучішим; укріпитися в переконаннях. || Набрати рішучішого виразу або інтонації (про обличчя, голос тощо). 3》 перен. Стати суворішим, менш чуйним (про вдачу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потвердішати — ПОТВЕРДІ́ШАТИ, ає, док. 1. Док. до тверді́шати. Їжакувате обличчя Безбородька ще більше відстовбурчилося, мовби на ньому потвердішала щетина (М. Стельмах). 2. перен. Стати стійкішим, рішучішим; укріпитися в переконаннях. – Народ тепер здорово потвердішав!...  Словник української мови у 20 томах
4. потвердішати — ТВЕРДІ́ТИ (ставати твердим, твердішим), ТВЕ́РДНУТИ, ТВЕРДІ́ШАТИ (ставати твердішим); ТУЖА́ВІТИ (висихаючи, ставати твердим, твердішим); БУЧАВІ́ТИ (про шкіру); ШКАРУБІ́ТИ розм., ШКАРУ́БНУТИ розм.  Словник синонімів української мови