потебня
ПОТЕБНЯ́, і́, ж.
Шкіряна лопать з боків сідла.
На ньому [коневі] вершник мовчазливий: схилилась постать нежива, на гриві б'ється голова; вже він не править поводами, нога заклякла в стремені, і кров широкими струмками тече у нього з потебні... (М. Драй-Хмара).
Словник української мови (СУМ-20)