потебня
ПОТЕБНЯ́, і́, ж. Шкіряна лопать з боків сідла.
На ньому [коневі] вершник мовчазливий: схилилась постать нежива, на гриві б’ється голова; вже він не править поводами, нога заклякла в стремені, і кров широкими струмками тече у нього з потебні… (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 182).
Словник української мови (СУМ-11)