потеруха
ПОТЕРУ́ХА, и, ж., збірн., розм.
Те саме, що по́терть.
Потеруха висипалась з цигарки на землю (М. Коцюбинський);
Гнат вийняв засмальцьований блокнотик, розгорнув його, з-поміж листочків посипалися крихти і тютюнова потеруха (Григорій Тютюнник);
Гречук видобув з кишені кілька потовчених цурупалок тютюнового бадилля, домішав потерухи з хмелю .. і набив шкарубким пальцем просмалену люлечку (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)