потеруха
ПОТЕРУ́ХА, и, ж., збірн., розм. Те саме, що по́терть.
Потеруха висипалась з цигарки на землю (Коцюб., II, 1955, 378);
Гнат вийняв засмальцьований блокнотик, розгорнув його, з-поміж листочків посипалися крихти і тютюнова потеруха (Тют., Вир, 1964, 33);
Гречук видобув з кишені кілька потовчених цурупалок тютюнового бадилля, домішав потерухи з хмелю.. і набив шкарубким пальцем просмалену люлечку (Кучер, Дорога.., 1958, 150).
Словник української мови (СУМ-11)