потетеріти
ПОТЕТЕРІ́ТИ, і́ємо, і́єте, док., розм.
Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо; отетеріти (про всіх або багатьох).
Кинулись [дворові] у нову хату – аж Федір висить безпечно собі на трямку в сінях... Одрадяни, почувши про те, наче потетеріли... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)