потетеріти
ПОТЕТЕРІ́ТИ, і́ємо, і́єте, док., розм. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо; отетеріти (про всіх або багатьох).
Кинулись [дворові] у нову хату — аж Федір висить безпечно собі на трямку в сінях… Одрадяни, почувши про те, наче потетеріли… (Мирний, IV, 1955, 236).
Словник української мови (СУМ-11)