потирити

ПОТИ́РИТИ, рю, риш, док., кого – що, фам.

1. Те саме, що понести́ 1.

В одежі чорній, байдуже, Носильники рядами Тебе [старчиху] потирили, – і вже Ти опинилась в ямі (П. Грабовський);

[Селихвон:] Сьогодня бухветчик [буфетник] знов украв три срібних ложки .. Передав жінці, а та вже потирила їх додому (М. Кропивницький).

2. Те саме, що укра́сти.

3. Те саме, що шпурну́ти.

Значення в інших словниках

1. потирити — поти́рити дієслово доконаного виду понести кудись; украсти фам.  Орфографічний словник української мови
2. потирити — -рю, -риш, док., перех., фам. 1》 Те саме, що понести 1). 2》 Те саме, що вкрасти. 3》 Те саме, що шпурнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потирити — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. потирити — ПОТИ́РИТИ, рю, риш, док., перех., фам. 1. Те саме, що понести́ 1. В одежі чорній, байдуже, Носильники рядами Тебе [старчиху] потирили, — і вже Ти опинилась в ямі (Граб.  Словник української мови в 11 томах
5. потирити — Поти́рити, -рю, -риш гл. 1) Потащить. Чуб. II. 541. 2) Швырнуть, бросить. Подають йому. Куди! озьме та так до порога й потире. Драг. 63.  Словник української мови Грінченка