потойбіч

ПОТО́ЙБІЧ, присл., розм.

На тому боці, на протилежному боці.

О ні, потойбіч не всвітає [світає]. Лиш відгук іноді... неясний... долітає – а-е... а-е... (П. Тичина);

Тієї ж ночі, коли місяць почервонів і став схилятись до лісів потойбіч, .. з Будутина виїхав вершник (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. потойбіч — пото́йбіч прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. потойбіч — присл., розм. На тому боці, на протилежному боці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потойбіч — ПОТО́ЙБІЧ, присл., розм. На тому боці, на протилежному боці. О ні, потойбіч не всвітає [світає]. Лиш відгук іноді… неясний… долітає — а-е… а-е… (Тич., І, 1946, 170); Тієї ж ночі, коли місяць почервонів і став схилятись до лісів потойбіч, .. з Будутина виїхав вершник (Скл., Святослав, 1959, 269).  Словник української мови в 11 томах