потопленик

ПОТО́ПЛЕНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що вто́пленик.

Знов мене обхопила тривога, І я пильно в воду став глядіти, Чи не вирне з неї потопленик (І. Франко);

– Василю, біжи рятуй потопленика, бо захлинеться! – гукнув я (О. Копиленко).

Значення в інших словниках

1. потопленик — пото́пленик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. потопленик — і потопляник, -а, ч., зах. Утопленик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потопленик — Потопленик, потопляник, -ка м. = потопельник. ЕЗ. V. 209. Камен. у.  Словник української мови Грінченка