потрава
ПОТРА́ВА, и, ж.
1. Псування, знищення посівів, трав тваринами; спаш.
– Тепер усе купи, про все сам старайся, клопочись, думай, гадай: подушне плати... штрахи [штрафи] за потраву плати... (Грицько Григоренко);
Граф Бобринський... докладно спинився на огляді тривожних явищ у країні .. По селах взагалі коїлося чорт батька зна що: потрава поміщицьких пасовиськ, порубка державних лісів, страйки по панських економіях (Ю. Смолич).
2. заст. Те саме, що стра́ва 1.
Тут їли рознії [різні] потрави, І все з полив'яних мисок (І. Котляревський);
Весело сідав [пан Андрій] за стіл, заставлений простими потравами: капуста кисла з вудженим салом, горох із салом же, каша пшоняна (Г. Хоткевич);
Отава поколупався виделкою в якійсь там потраві, надпив трохи чаю і вийшов з їдальні (П. Загребельний);
// рідко. Взагалі їжа, корм.
– Може, неправильно шукати і пристосовувати потрави для організму, може навпаки – організм тварини треба пристосувати до першої-ліпшої потрави (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)