потрібувати

ПОТРІБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що, діал.

1. недок. Потребувати (у 1 знач.).

– Василь мене не потрібу́є: він має вже жінку при собі й не потрібу́є нікого (О. Кобилянська);

– Панотець щось мене потрібували? – запитався війт (Л. Мартович).

2. док. Попробувати.

Ніж широкий був, блищав зловіще, Та його потрібувавши пальцем, Бачив доктор, що він притупився (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. потрібувати — Попробувати [I,XII]  Словник з творів Івана Франка
2. потрібувати — потрібува́ти 1 дієслово недоконаного виду потребувати потрібува́ти 2 дієслово доконаного виду попробувати  Орфографічний словник української мови
3. потрібувати — -ую, -уєш, перех., діал. 1》 недок. Потребувати (у 1 знач.). 2》 док. Попробувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потрібувати — ПОТРЕБУВА́ТИ (відчувати нестачу чогось, необхідність у комусь, чомусь; мати необхідність у певних умовах для розвитку, здійснення тощо), ВИМАГА́ТИ, ЛЮБИ́ТИ, НУЖДА́ТИСЯ заст., розм., ТРЕБУВА́ТИ діал., ПОТРІБУВА́ТИ діал. Пан Бжеський потребував грошей (З.  Словник синонімів української мови
5. потрібувати — ПОТРІБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., діал. 1. недок. Потребувати (у 1 знач.). — Василь мене не потрібу́є: він має вже жінку при собі й не потрібу́є нікого (Коб., II, 1956, 312); — Панотець щось мене потрібували? — запитався війт (Март., Тв., 1954, 253).  Словник української мови в 11 томах