потрійний
ПОТРІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який складається з трьох однорідних або подібних частин, предметів, елементів і т. ін.
Війт намотав на ноги потрійні онучі, обувся в шкіряні ходаки (І. Франко);
Розсипавшись і вирівнявшись в потрійний ланцюг, полем рушила [фашистська піхота] на партизанів (Ю. Збанацький);
Потрійна ляхівка вживається як узор у жіночих сорочках, скатертях, рушниках (з наук. літ.);
// Який здійснюється, відбувається, повторюється тричі.
Жде [робітник] потрійного дзвінка, хвилі, коли йому звелять вилізати наверх (І. Франко);
[Мессія (до учеників):] Ви спите? Не спіть! моя душа смутна до смерті! [Міріам:] Каміння у пустині одкликалось потрійною луною, але сі не обізвуться, ні, дарма надія! (Леся Українка);
// Який роблять у три прийоми.
Потрійне схрещування; Потрійний стрибок;
// Який є наслідком триразової дії.
Знаменито варить [Тоська] потрійну юшку з носарів та пшоняну кашу з таранею (Ю. Смолич).
2. Який виявляється у трьох видах, формах; який стосується трьох аспектів певної справи, явища; троякий.
[Кассандра:] Мій брате, се була б потрійна зрада – себе самої, правди і лідійців, бо я отим одним-єдиним словом погнала б на погибель ціле військо (Леся Українка).
3. Утричі більший або сильніший.
З ним [словом] збратаються в темниці Гіркий жаль і тяжка туга, І тоді потрійна стане І страшна його потуга (Леся Українка);
Час, всупереч фізичному правилу, яке наказувало йому бути рівномірним, гнав тепер з подвійною, потрійною швидкістю (Ірина Вільде);
Якщо рослини в рядах розміщені нерівномірно, то треба мати потрійний запас рослин, бо частина їх випаде, частину буде знищено машинами, шкідниками та хворобами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)