потріпувати

ПОТРІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. що і чим. Стріпувати час від часу, злегка.

Вона стоїть собі та коноплі потріпує (Сл. Б. Грінченка);

Пес важко відсапував, звивався в'юном, зализуючи перебиту лапу, потріпував довгим рудим вухом, з якого капала кров (Дніпрова Чайка);

– Конячку підхльоскуємо... ньо, маленька! ньо, сліпенька!.. а вона, знаєш, так жваво головою потріпує, тюпає собі... (С. Васильченко).

2. кого, що, перен., розм., заст. Порочити, ганьбити, осуджувати.

Раз Радюк йшов попід одним домом і в одчинені вікна почув, як осудливі панії потріпували його ймення, судили й ганили його (І. Нечуй-Левицький);

Коли прийшлося судити про справу управи і коли другі почали були потріпувати потроху членів, Лошаков мовчав (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. потріпувати — потрі́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потріпувати — див. ганьбити; лаяти  Словник синонімів Вусика
3. потріпувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і неперех., що і чим.Стріпувати час від часу, злегка. 2》 перех., перен., розм., заст. Порочити, ганьбити, осуджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потріпувати — ПОТРІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. і неперех., що і чим. Стріпувати час від часу, злегка. Вона стоїть собі та коноплі потріпує (Сл. Гр.  Словник української мови в 11 томах
5. потріпувати — Потріпувати, -пую, -єш гл. 1) Потрепывать. Вона стоїть собі та коноплі потріпує. 2) Осуждать; ругать, поносить. Не дуже лишень потріпуйте село, коли любите сільську мову. Левиц. Пов. 170. Сидить та потріпує своїх сусідок. Потріпує сучим сином. Лубен. у.  Словник української мови Грінченка