потріпувати

ПОТРІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех. і неперех., що і чим. Стріпувати час від часу, злегка.

Вона стоїть собі та коноплі потріпує (Сл. Гр.);

Пес важко відсапував, звивався в’юном, зализуючи перебиту лапу, потріпував довгим рудим вухом, з якого капала кров (Дн. Чайка, Тв., 1960, 192);

— Конячку підхльоскуємо… ньо, маленька! ньо, сліпенька!.. а вона, знаєш, так жваво головою потріпує, тюпає собі… (Вас., І, 1959, 80).

2. перех., перен., розм., заст. Порочити, ганьбити, осуджувати.

Раз Радюк йшов попід одним домом і в одчинені вікна почув, як осудливі панії потріпували його ймення, судили й ганили його (Н.-Лев., І, 1956, 629);

Коли прийшлося судити про справу управи і коли другі почали були потріпувати потроху членів, Лошаков мовчав (Мирний, III, 1954, 292).

Значення в інших словниках

1. потріпувати — потрі́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потріпувати — див. ганьбити; лаяти  Словник синонімів Вусика
3. потріпувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і неперех., що і чим.Стріпувати час від часу, злегка. 2》 перех., перен., розм., заст. Порочити, ганьбити, осуджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потріпувати — ПОТРІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. що і чим. Стріпувати час від часу, злегка. Вона стоїть собі та коноплі потріпує (Сл. Б. Грінченка); Пес важко відсапував, звивався в'юном, зализуючи перебиту лапу, потріпував довгим рудим вухом...  Словник української мови у 20 томах
5. потріпувати — Потріпувати, -пую, -єш гл. 1) Потрепывать. Вона стоїть собі та коноплі потріпує. 2) Осуждать; ругать, поносить. Не дуже лишень потріпуйте село, коли любите сільську мову. Левиц. Пов. 170. Сидить та потріпує своїх сусідок. Потріпує сучим сином. Лубен. у.  Словник української мови Грінченка