потурбуватися
ПОТУРБУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Відчути неспокій, хвилювання; занепокоїтися, стривожитися.
Вийшов [Кармель] з хати, каже: “Душно мені щось, піду трохи”. Мати стара потурбувалася, чи не хворість яка викидається (Марко Вовчок).
2. Виявити увагу до чиїх-небудь потреб, піклування про когось, щось; постаратися зробити послугу комусь.
– Коли б земля розступилася – так би крізь землю й пішла. – Бог з вами, тітко! – умовляє Одарка. – У вас он дочка .. Хто об їй потурбується без вас? (Панас Мирний);
В селі вони [артисти] розійшлися по хатах. Саксаганський перш за все потурбувався, щоб артистки потрапили в можливо кращі умови (Ю. Мартич);
Після закінчення курсу лікування дільничний лікар потурбувався про транспорт для хворої, щоб відвезти її з Житомира додому (з газ.);
// перев. з інфін., у формі наказ. сп. Уживається для вираження ввічливого прохання, спонукання зробити що-небудь.
[Чергова готелю:] Громадянине, ця кімната зайнята. Потурбуйтесь звільнити приміщення (І. Кочерга);
– Зараз, Орисенько, дівчатка тебе помиють, переодягнуть, і тоді ведіть її пообідати .. Галя і Надя, – звернулась вона до дівчаток, – просили – так потурбуйтеся! (О. Іваненко).
3. Турбуватися якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)