потьок

ПОТЬО́К, у, ч., розм.

1. Цівка, неширокий потік рідини.

Піт котився з їх потьоками і, помочивши чорну куряву, пописав їх лиця довгими смужками (І. Нечуй-Левицький);

Розгойдане море, вже брудне і темне, наскакувало на берег і покривало скелі, по яких по тому стікали потьоки брудної спіненої води (М. Коцюбинський).

2. Слід від рідини, що тече або текла по чому-небудь.

Байдуже йому було про все, байдуже про сонце, що палило, мов огнем, про піт, що зоставляв чорні потьоки по його старому виду (Панас Мирний);

Забруднений рефлектор промивають чистою водою, а потім просушують. Потьоки і плями, що утворилися після просушування, видаляти протиранням не рекомендується (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. потьок — потьо́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потьок — -у, ч., розм. 1》 Цівка, неширокий потік рідини. 2》 Слід від рідини, що тече або текла по чому-небудь. 3》 Помиї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потьок — хохл. (потек) струм, теча струм, струмінь, струмок, струмочок, струмінець, струминка, теча, течія, течійка, цівка, цівочка, плив, виплив, доплив, наплив, розплив  Словник чужослів Павло Штепа
4. потьок — ПОТІ́К (ПОТЬО́К рідко) (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ (ПОТЬО́КИ) розм., ШИ́ПІТ діал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод).  Словник синонімів української мови
5. потьок — ПОТЬО́К, у, ч., розм. 1. Цівка, неширокий потік рідини. Піт котився з їх патьоками і, помочивши чорну куряву, пописав їх лиця довгими смужками (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. потьок — Потьо́к, -ку м. Струя, потекъ. Піт котився з їх потьоками. Левиц. Пов. 4.  Словник української мови Грінченка