потіпати
ПОТІ́ПАТИ, аю, аєш, док., розм.
Ті́пати якийсь час.
ПОТІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Очистити від сторонніх домішок тіпанням усе або багато чогось (стебла льону, конопель і т. ін.).
На́ тобі круг прядива: щоб ти його пом'яла, потіпала (Сл. Б. Грінченка).
2. перен. Побити кого-небудь (звичайно палкою).
– Мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (П. Панч).
3. перен. Зробити виснаженим, підтоптаним, пошарпаним.
Життя таки добре потіпало його (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)