потіпати
ПОТІ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех і неперех., розм. Ті́пати якийсь час.
ПОТІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Очистити від сторонніх домішок тіпанням усе або багато чогось (стебла льону, конопель і т. ін.).
На́ тобі круг прядива: щоб ти його пом’яла, потіпала (Сл. Гр.).
2. перен. Побити кого-небудь (звичайно палкою).
— Мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 112).
3. перен. Зробити виснаженим, підтоптаним, пошарпаним.
Життя таки добре потіпало його (Дім., Ідол, 1961, 125).
Словник української мови (СУМ-11)