потіти
ПОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Виділяти піт; покриватися потом.
Міхи престрашні надимають, Огонь великий розпаляють, Пішов тріск, стук од молотів. Вулкан потіє і трудиться (І. Котляревський);
Людина, яка довго перебуває в умовах високої температури, потіє, втрачаючи при цьому не тільки воду, а й білки, вітаміни, мінеральні солі та інші необхідні для організму речовини (з газ.);
// перен., розм. Працювати, робити що-небудь, витрачаючи багато сил.
Робітники потіли, а пани з того жиріли (прислів'я);
В будні вона [молодь] тут не дуже потіла над роботою (І. Франко);
– Над задачкою потіємо? Не виходить? Що ви зараз проходите, дроби? (Ю. Мушкетик).
2. Вкриватися вологою від пари, що осідає.
Окуляри потіють на холоді.
Словник української мови (СУМ-20)