потішання

ПОТІША́ННЯ, я, с., рідко.

1. Дія за знач. потіша́ти.

Професор його втішав і заспокоював, не передчуваючи, що колись доведеться іще й йому в Володимира прохати собі такого самого потішання (А. Кримський);

Щоб якось хоч трохи розраяти подругу, в запалі потішання ненароком і про своє горе призналася [Надія] (Яків Баш).

2. Те саме, що поті́ха 2.

Значення в інших словниках

1. потішання — потіша́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. потішання — -я, с., рідко. 1》 Дія за знач. потішати. 2》 Те саме, що потіха 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потішання — ПОТІША́ННЯ, я, с., рідко. 1. Дія за знач. потіша́ти. Професор його втішав і заспокоював, не передчуваючи, що колись доведеться іще й йому в Володимира прохати собі такого самого потішання (Крим.  Словник української мови в 11 томах