потішник

ПОТІ́ШНИК, а, ч., заст.

Розважальник.

Вже не чутно тут було величальних погуків, завмерли бучні співи, не викаблучувалися блазні й потішники (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. потішник — поті́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. потішник — див. жартівник  Словник синонімів Вусика
3. потішник — -а, ч., заст. Розважальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потішник — ПОТІ́ШНИК, а, ч., заст. Розважальник. Вже не чутно тут було величальних погуків, завмерли бучні співи, не викаблучувалися блазні й потішники (Загреб., Диво, 1968, 324).  Словник української мови в 11 томах