потішний
ПОТІ́ШНИЙ, а, е.
1. Який тішить, розважає, веселить когось.
Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів'я);
Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (С. Ковалів);
– Чули, Лукіє Назарівно? – Водій усміхнувся, видно, уявивши щось потішне. – На території нашого радгоспу радіоцвіркун з'явився... (О. Гончар).
2. заст. Признач. для публічної розваги.
Не виключено, що при реконструкції на дні ізмайловських водойм буде виявлено старовинні ядра і зброю, які затонули під час потішних битв (з газ.);
// у знач. ім. поті́шні, них, мн. Військові загони, створені в 1683 р. для військових ігор царевича Петра Олексійовича.
3. заст. Утішний.
– Добре, – каже Петро (жаль йому було сердешної бабусі), – піду, .. принесу вам потішну звістку (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)