потішний

поті́шний

-а, -е.

1》 Який тішить, розважає, веселить когось.

2》 заст. Признач. для публічної розваги.

|| у знач. ім. потішні, -них, мн. Військові загони, створені в 1683 р. для військових ігор царевича Петра Олексійовича.

Потішні вогні — феєрверк.

3》 діал. Утішний.

Значення в інших словниках

1. потішний — поті́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. потішний — Забавний, розваговий, штукарський  Словник чужослів Павло Штепа
3. потішний — ПОТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів'я); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (С. Ковалів); – Чули, Лукіє Назарівно?...  Словник української мови у 20 томах
4. потішний — поті́шний веселий, смішний (ср, ст)|| = гецний  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. потішний — ВЕСЕ́ЛИЙ (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, ЖАРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, ПОТІ́ШНИЙ. З веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (М.  Словник синонімів української мови
6. потішний — ПОТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (Укр.. присл.., 1955, 275); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (Ков., Світ..  Словник української мови в 11 томах
7. потішний — Потішний, -а, -е Утѣшительный. Принесу вам потішну звістку. К. ЧР. 253.  Словник української мови Грінченка