Значення в інших словниках
-
потішний —
-а, -е. 1》 Який тішить, розважає, веселить когось. 2》 заст. Признач. для публічної розваги. || у знач. ім. потішні, -них, мн. Військові загони, створені в 1683 р. для військових ігор царевича Петра Олексійовича. Потішні вогні — феєрверк. 3》 діал. Утішний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
потішний —
Забавний, розваговий, штукарський
Словник чужослів Павло Штепа
-
потішний —
ПОТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів'я); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (С. Ковалів); – Чули, Лукіє Назарівно?...
Словник української мови у 20 томах
-
потішний —
поті́шний веселий, смішний (ср, ст)|| = гецний
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
потішний —
ВЕСЕ́ЛИЙ (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, ЖАРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, ПОТІ́ШНИЙ. З веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (М.
Словник синонімів української мови
-
потішний —
ПОТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (Укр.. присл.., 1955, 275); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (Ков., Світ..
Словник української мови в 11 томах
-
потішний —
Потішний, -а, -е Утѣшительный. Принесу вам потішну звістку. К. ЧР. 253.
Словник української мови Грінченка