потішний

ВЕСЕ́ЛИЙ (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, ЖАРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, ПОТІ́ШНИЙ. З веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (М. Коцюбинський); Переходячи на жартівливі пісні, кобзар буквально перевтілювався в іншу людину (І. Шаповал); Від багаття доноситься гучний регіт веселої юрми, чутно жартливі приспіви до танців (М. Коцюбинський); Той (Дзвонар) безсовісно дурив їх своїми легкими й веселими словами (М. Стельмах); Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів'я).

СМІШНИ́Й (здатний викликати сміх), КУМЕ́ДНИЙ, СМІХОВИ́ННИЙ, КОМІ́ЧНИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, ЗАБА́ВНИЙ, ПОТІ́ШНИЙ. В нього дуже смішне прізвище — Замриборщ (М. Стельмах); Їжак почав качатись у листі, і листя понасідало йому на голки. Це була дуже кумедна картина (О. Іваненко); Сміховинна пригода; У нього був такий комічний вигляд, що навіть Василь Васильович не витримав і голосно зареготав (О. Донченко); Гострий зір молоді ніколи не пропустить курйозної риси викладача (О. Копиленко); Матрос розповідав про свою поїздку у відпустку, пересипаючи оповідання смішними, часом анекдотичними епізодами (Д. Ткач); З сими письмами (листами) вийшла забавна історія (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. потішний — поті́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. потішний — -а, -е. 1》 Який тішить, розважає, веселить когось. 2》 заст. Признач. для публічної розваги. || у знач. ім. потішні, -них, мн. Військові загони, створені в 1683 р. для військових ігор царевича Петра Олексійовича. Потішні вогні — феєрверк. 3》 діал. Утішний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потішний — Забавний, розваговий, штукарський  Словник чужослів Павло Штепа
4. потішний — ПОТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів'я); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (С. Ковалів); – Чули, Лукіє Назарівно?...  Словник української мови у 20 томах
5. потішний — поті́шний веселий, смішний (ср, ст)|| = гецний  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. потішний — ПОТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (Укр.. присл.., 1955, 275); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (Ков., Світ..  Словник української мови в 11 томах
7. потішний — Потішний, -а, -е Утѣшительный. Принесу вам потішну звістку. К. ЧР. 253.  Словник української мови Грінченка