похнюплювати

ПОХНЮ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ПОХНЮ́ПИТИ, плю, пиш; мн. похню́плять; док., що.

Нахиляти, опускати (голову, ніс), спрямовувати додолу (очі, погляд) (перев. від сорому, поганого настрою, смутку).

Ходить [Іван-царенко] понад морем, голову похнюпивши, журиться (з казки);

Він замовк, мов зажурився, Над споришем похнюпив ніс (Л. Глібов);

Регіт стих; усі похнюпили очі в землю; одна тільки Галя гостро дивилася на всіх гультяїв (Панас Мирний);

Никнуть у знемозі спалені сонцем трави, бредуть гурти овець, похнюпивши голови й шукаючи водопою (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. похнюплювати — похню́плювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. похнюплювати — -юю, -юєш, недок., рідко, похнюпити, -плю, -пиш; мн. похнюплять; док., перех. Нахиляти, опускати (голову, ніс), спрямовувати додолу (очі, погляд) (перев. від сорому, поганого настрою, смутку).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похнюплювати — ПОХНЮ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ПОХНЮ́ПИТИ, плю, пиш; мн. похню́плять; док., перех. Нахиляти, опускати (голову, ніс), спрямовувати додолу (очі, погляд) (перев. від сорому, поганого настрою, смутку).  Словник української мови в 11 томах